Своєї долі ми самі творці...
Ти залишилась там де час безсилий
Трояндою у стиснутій руці,
Де спогади сповзають по щоці,
Невиліковна пам`ять...Боже милий!
Невиліковна пам`ять, вічний сон,
Прокинутись - подібно воскресінню,
Де час збирати втрачене каміння,
Зробивши з нього оберіг-кулон.
Зробивши з нього оберіг - стривай!
Хіба в думках не зріє гріх розпусти?
Душа, яка пізнала неба край,
Їй не скажу: "Навіки прощавай!",
Бо той, хто любить, той навряд відпустить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679151
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2016
автор: Натаsha