Пішов... Ні криків... Ні журби.
Залишив двері не закриті.
Вже не були отих... Якби...
Здушились сльози віршем вкриті.
Пішов... Пояснення нема.
Хіба можливо пояснити,
Як у стосунках сніг-зима
Вже призвичаїлася жити?
Все стало ніби на місця,
Самотність зовсім не душила.
Лиш небо інше... Й до лиця
Фальшива посмішка?.. Тулила
Твою сорочку до грудей.
Бо запах твій в повітрі вився.
Я серед людства... Без людей...
Бо ти... Пішовши... Залишився...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2016
автор: Відочка Вансель