Коливалось бруднопінне тихо.
Утопившись поглядом, чекала:
Зайде байдуже, аж застогнала,
До господи знов безжальне лихо.
І розстебне гудзики, і кине
Долу одяганку заскорузлу.
А надію, в щілинку загрузлу,
У куток поставить на коліна.
Всі картини віялом безладдя
Розлетяться, скімлячи безсило, -
Спомини безхмарного...Могило,
В пащі вогняній гаси багаття.
Коливалось димне і прокляття
Витискало з болем вдих помалу,
У гіркім передчутті причалу,
Рвало душу на криваві шмаття.
Сили забирає моровиця.
Низиною спалено-зотліло,
Лишенько криваве захмеліло...
Це ж бо треба, отаке насниться!..
19.06.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678972
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 19.07.2016
автор: Ліна Ланська