У далекій десь Галактиці
На планеті є життя,
Почалося все на практиці
Із космічного сміття.
На планету воно падало
Із зачатками життя,
В океанських водах зАчало
Перші ниточки буття.
Розвивалися мільйони літ
Перші ці представники
І нарешті став розумним світ
Й це здавалось на віки.
У живих є самка і самець,
Кращий розум це у них,
Для живих дурних настав кінець
Й світ на цьому не затих.
Самка і самець, ці мудреці
Виживати почали,
Кращі стали згодом на лиці,
Прямо встали і пішли.
На планеті виникли гурти
З мудреців, щоб виживать,
Разом їжу щоб знайти,
Диких взялись убивать..
Научились сіяти й збирать
Урожаї зернових,
Потім диких взялись приручать,
Їжу мати щоб від них.
Стали вибирати вже вождів,
Щоб порядок був у них,
Хто в порядку жити не схотів,
Той пішов кудись і зник.
Згодом через довгий час
Об’явили це наш князь
І своя держава є у нас,
Відбирати землі зась.
Чим було озброїлись самці
Щоб державу захищать,
А хтось цілі мав не тільки ці,
На сусіда взявся нападать.
Щоб його постійно грабувать,
Чи зробить своїм рабом,
Так насилля стало процвітать
Не повільно, а бігом.
Проминули сотні тисяч літ,
Окультурився народ.
Та війна одна з кривавих бід
Стала в ряд лише пригод.
Наробили танків й літаків,
Зброю кращали завжди,
Залишалися від цих самців
Агресивності сліди.
Зброю ядерну зробили вже
Дуже вчені мудреці,
Не дійшло до них тоді іще -
Смерть їх жде за справи ці.
Бомба ядерна завжди то смерть
Мудрецям й планеті всій,
Підірвали бомби як всі геть,
То це був останній бій.
Й тріснула планета на куски,
На завжди і розум зник
Це усе зробили сліпаки,
Бо дурним був кожен з них.
Розвиватися мільйони літ
Щоби розум процвітав,
Й раптом знищити себе й свій світ
Краще б й жити не почав.
Кажуть астрономії знавці
Й біля Сонця є куски
Від колишньої планети всі,
Що вже крутяться віки.
Не дай Боже й нам колись дожить,
Щоб це сталося і в нас,
Бо агресія завжди не спить
І чекає на свій час.
18.07.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678851
Рубрика: Поема
дата надходження 19.07.2016
автор: Георгій Грищенко