Пахне сонцем волосся твоє,
Що над колосом стиглого жита,
Полохливим світанком встає,
Розцвітає з волошками літа.
Пахнуть медом солодкі уста,
Тим, що бджілка весела зібрала,
На леваді, де гречка густа
Цвітом щедрим ще не відбуяла.
Сяють очі прозорим вогнем,
Зірочок у криштальній криниці,
Що виблискують сонячним днем,
Варто трохи до них прихилиться.
Погляд твій, то цілющий бальзам,
Із покосів любистку та м'яти,
І на заздрість байдужим світам,
Я тебе буду вічно кохати.
Хай мережка із трав лісових,
Для нас стане святим талісманом,
Бо це наше кохання із тих,
Що не зрадить в житті, не обмане...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2016
автор: Надясемена