Бува зупиняється час
від погляду, подиху, руху...
Усе, що існує - це мить
в застиглім у ній почутті.
І скільки б шуміла гроза -
на серці шалена посуха...
І скільки б не крапало днів -
Їх дзбани - діряво-пусті...
Усе проминає. Мине.
Зітреться на порох чекання.
Цвістимуть весняно сади.
Зима не одна промайне...
Знайомість зустрічних очей
Сплететься уперше й востаннє,
Залишивши пам'ятний знак -
вселенської туги сліди.
2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678272
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.07.2016
автор: Адель Станіславська