Час вимальовує дивні події магічними пензлями наших душ,
склавши до гурту у просторі рідні серця
Й ти розумієш що маєш рятунок від лютих душевних стуж
просто побачивши, як промені щастя грають в її очах…
І проспівавши один і той же мотив в унісон
Трепетом оксамитових крил
наповниться низ живота
Й ти розумієш, що щастя не міф і не сон
Це лише мить, коли наповняється пустота...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678205
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2016
автор: serega2007