І не багато залишилося часу,
Йому надати маю певну масу,
І тут не те, що кладуть в касу,
Це зовсім іншого класу,
Тут щось похоже до басу.
Він так неспинно пробігає,
Як птах над нами пролітає,
То так від нас тікає.
Та все тому його немає,
Що не помітно він зникає.
І пролітає все той час,
Немов єдиний в світі ас.
У нього виб'ю місце я для Вас,
Щоб більше було разом "нас".
У час свого життя критичний,
Я зрозумів що період історичний,
Насправді певним чином є циклічний,
І пролунав сміх мій істеричний.
Невже хтось до мене буде симетричний?
Цінуйте часу кожну як останню мить,
Ніхто ж не зна скільки дано жить,
Бо все життя немов та кольорова нить,
Котру лише тобі дано прожить.
Не боїться смерті лише той, і час цінив отой,
Що все життя усюди був ізгой,
Котрий давно вже став антигерой,
Та супроводжує його в останню путь конвой.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678196
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.07.2016
автор: Makkilan