Поїду до діда, насправді, до хати,
Давно у зажурі самотня стоїть.
Сувоями згадки почну розгортати,
Хай прийде минуле у нинішній світ.
Небілені стіни і призьба не чорна.
Сліпі, тьмяні вікна, немиті в пилу.
Лози здичавілої висохлі грона,
Упали на стежку дитинства мою.
Доли, домоткані доріжки картаті
І лава на ній, ще маленьким сидів.
До пахощів м’яти і сіна у хаті,
Добавився запах вологих кутів.
Ще будуть у шибці світанки згорати
І півні будитимуть сонне село.
Я ще при нагоді вернуся до хати,
Приїду до діда. Згадаю його.
2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678082
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2016
автор: Олексій Тичко