Там у діброві зеленій,
Сиза зозуля кує.
Сіла на гілку дубову
І роки усім роздає.
Піду до дуба старого,
І зозулю я попрошу:
-Накуй, зозуле, років багато,
Я в мішок собі покладу.
Зозуля мені щиро кувала,
Я роки складав і складав.
Мішок вона мені накувала,
Я їх додому забрав.
Повний мішок років маю,
Живу та й не журюсь.
По одному собі витягаю.
Та ще з вами я поділюсь.
По одному їх витягаю,
Добрим людям роздаю.
Як стане років замало,
То до дуба знову піду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678055
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.07.2016
автор: dashavsky