Іди собі по витоптаних тропах
Із снів моїх і зранених пісень.
Не пий мій час і пам'ять не заштопуй.
Два різних сонця нам освітять день.
Хай небо тобі чеше срібло чуба,
А вітер сили додає у крок.
Мені мій жар отінить гілка дуба.
Натисну на минуле я курок
І пострілом звільню від болю вени,
Спалю усе, що чорнить світлу вись.
Зросте ще в серці пагонець зелений,
Що дивним плодом визріє колись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)