Повзе змія землею України,
у саме серце цілиться вона.
Чому ж мовчить заклякши вся країна,
як суне військо із московського лайна.
Хто йде у тій колоні і навіщо?
Що хочуть ці чужинці доказати?
Поки в Донбасі міни й кулі свищуть –
вести чи ж можна з терористами дебати?!
Троянський кінь повзе дорогами країни,
всередині попи й бойовики.
Задумайся стражденна Україно,
хто і навіщо нам веде оті полки!
Замислися над тим, робочий люде,
чому нас можуть нині научити
патріархату московитського іуди,
псарі агресора, що не дає нам жити?!
У нас повинна бути власна церква
і мирні та ясні її слова.
Поки ще воля й слава не померкли,
і смерть не почала нові жнива.
13.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116071304550
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677949
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.07.2016
автор: Олександр Мачула