Сідало сонце за селом далеко
І дарувало промені останні.
Своє гніздечко розправляв лелека,
Десь соловей затьохкав на прощання.
Спасибі, Боже, за цей світ чудовий,
За кожен подих, кожен стукіт серця,
За край мій волошковий, калиновий,
За неба синь, туман біля озерця.
Виходив місяць, запалали зорі,
Навколо тиша враз запанувала.
Цвіркун цвірінькав у зеленім полі,
Земля свій рух на мить затамувала.
Минуть години. Рання прохолода
Розбудить світ, умиє все росою.
І заспіває гімн Творцю природа,
Яку створив своєю Бог рукою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677901
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2016
автор: Валерій