Його слід
По вранішній росі
Згас самотнім недопитим смутком,
Закосиченим дівчам тікала хутко
Я до мрії зі сльозою на щоці.
В ноги падала
З високого порога,
Відбивало серце в грудях лунко,
Я просила від печалі дива-трунку,
Я її благала,наче Бога...
Мрія усміхалася зрадливо
Й пригортала ніжно,мов дитя,
Сивий гріх у путах каяття,
Щоб жила я довго і щасливо...
Його слід
По вранішній росі
Згас самотнім недопитим смутком...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677884
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 13.07.2016
автор: Вікторія Коваленко