Немовби звір, сумую дико,
Сумує кожен мій хребець.
А серце,— мов дзвінок, хтось смика,
І випробовує терпець.
Тремти тепер, пуста дрижалко,
Дзвони на сполох і дрижи...
Колись мені кохалось палко,
А зараз навіть не кажи...
Прощай і ти, Старенька Музо,
Вогонь моїх останніх днів,
Була ти музикою музик
Душі засмученій моїй.
Вже не схилюсь до приголов"я,
Твоїх зітхань вже не ловлю,
І,— страшно мовить: ні любов"ю,
Ні ненавистю не люблю!
_________________________
Оригінал за цією адресою:
https://poembook.ru/poem/14552
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677814
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2016
автор: Віктор Чернявський