День-у-день тривожні маєм вісті,
І сивіють в тузі матері,
Сиротіють внуки їхні, звісно…
Зачекався вояка й поріг…
Важко жити в вигаданім світі
І в журбі не хочеться вмирать,
Коли наші гинуть кращі діти,
Коли брата убиває… «брат».
І кричати хочеться: допоки
Сіяти збираєтеся смерть,
Адже вся земля цінує спокій –
Напилася горя вже ущерть?..
25.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677813
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)