Така незвична і така п'янка,
Вона життям для нього стала.
А які ніжні її пухкі вуста!
Як палко, вона ними цілувала.
Її врода життя його забрала,
Шкода бідаку, молодий іще юнак.
За що доля тою любов'ю покарала?
За що дала відчути Відьми смак?
Тая Відьма, як персицькая царівна.
Шкіра ніжна, наче шкіра малюка.
А яка коса - пишна та чарівна,
Очі, наче з неба два світлячка.
Ох, і начарувала Відьма собі вроду,
Бідним хлопцям, наївним на біду.
Вона з Нечистим мала не одну угоду!
Її красою, можна зчарувати всю орду.
Відьма живе уже четверту сотню літ,
Може й набагато більше, ніхто не знає.
Це не тая відьма, що живе серед боліт,
Але й серед людей чи хтось її згадає?
Кожні двадцять років міняє подобу,
Та й щораз ліпшу, щораз красивішу.
Губити юних хлопців вона має хворобу.
Вигадує їм смерть та щораз страшнішу!
Ох і чимало хороших хлопців полягло,
Когось зачарувала та з розуму звела.
А когось згубила, відправивши на дно.
Ой і натворила Відьма хлопцям зла!
Ось і в цього юнака життя забрала,
Такий же як і всі, хто був раніше.
Та ні - вона його насправді покохала,
І раптом біль відчула все сильнішу.
Наче пульсом, б'є вона з грудей.
Вся та біль яку завдала Відьма ця.
То ж була її хитрість, її привілей!
Не закохавшись, не буде їй кінця.
В цю мить вона згадала ті слова,
Що давно, колись кров'ю підписала.
Ще, як звичайна дівчина вона була,
Коли Нечистому душу продавала.
Підписала, щоб відчути смак відплати,
За біль від зради, не дочитавши угоду,
Що від тепер немає права кохати.
Ну нарешті дочекався, отримав нагоду.
Прийшов час платити за дарунки щедрі.
За красу, даровану на протязі сторіч,
За всі убивства і діяння її скверні,
То була остання на землі для Відьми ніч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677802
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2016
автор: Дмитро Гусонька