Щось було, а щось і ні...
Намлюю на вікні
все, що бачила в-ві сні.
Блискітками-зірочками
з розпростертими руками
я когось благословлю
і з перлинами-роками
щось знайду, щось загублю.
Загравала із життям.
Задзеркальними стежками
прожила життя без тями,
а й сльозини не проллю.
Щось буває, а щось - ні.
Політаю на слоні.
Наяву, а чи в-ві сні,
погуляю по стіні.
Тиха свічка на вікні
заливається сльозами,
сповідається мені.
Я у першому ряду!
Я усе тепер побачу!
Я тепер усе пробачу,
тільки більше не прийду...
Щось ще буде, а щось - ні.
Я з розпушеним хвостом,
на скаженому коні,
дораховуючи дні.
Захлинаюся життям!
Я колись любила жити!
А тепер рахую дні
і... лишаюся у сні.
Другорядні? Основні?
Хто сьогодні ви мені?
І чого сюди прийшли?
Ви були, чи не були,
чи приснилися мені?
Краще б було це в-ві сні -
так спокійніше мені.
День невимовно блискучий,
як гачечок на блешні.
Чи боротися за нього,
а чи здатися мені?
2008 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677801
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.07.2016
автор: Di Agonal