Вона несла йому квіти,
Хоч раніше ніколи того не робила.
І не знала як далі жити,
Навіть дихати вже було несила.
І не слухались вперто ноги,
А навколо знайомі й чужі обличчя.
За сльзами не видно дороги
І весь час вчувається... її кличе...
Знала зустріч то їх остання,
Вже світанків у них не буде.
Замала їй земля безкрайня,
Все навколо чуже, безглузде.
Вона несла йому квіти,
Тому хто казав: "Повернусь"... і загинув...
І не знала як далі жити...
Небо зглянься на матір, вдову, Україну...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677775
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 13.07.2016
автор: Ірин Ка