[i]На вулиці моїй ідуть дощі,
Їх доля мені ласо посилає,
Хотів сховатися від неї у плащі,
А він важкий і завжди промокає...
Та ще не всі дороги є розмиті,
Баюри - перешкоди для сміливих,
Так добре, що думки усі помиті,
Тепер у путь до горизонтів нових
Позве самотнє кимось незрадливе,
Залишу сльози смутку на калюжах...
У полі слово як дівчатко чорнобриве,
Дозріле сонцем, визирає мужа...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677740
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.07.2016
автор: Мандрівник