Україна понад усе!
Захоплення міністерств... як притча во язицех... Але якщо розібратися, то ніби-то ці установи працюють для людей у цій країні, чи ні? Так от ці люди, щоб не мерзнути в наметах на 20-градусному морозі, взяли так і зайняли в січні 2014-го МінАПК. Ніхто нікого не лупцював, не бив. Дві шибочки видавили, на стіні написали пару слів якісь відчайдухи : "Влада - Народу". Автор книги є теж на цих кадрах : https://www.youtube.com/watch?v=9BsV86shkHY.
Туди вселився народ з "Удару", Волинської сотні, куреня козаків з Гаврилюком, "Спільної справи", РУН та інших. У кабінети ніхто не вламувався, їх опечатували, попередньо здійснивши опис всіх особистих речей. Спали в коридорах на підлозі, навіть килими закатали на якихось поверхах. Працівники радо пригощали смаколиками, пропонували харчі з їх холодильників та кабінетів, казали, що ми робимо вірну справу, - народ переживав за нас. З усього колективу репетувала одна тільки недолуга і пащекувата "технічка" про те що "натоптали". На кожному поверсі встановили чергування, здійснювалося вологе прибирання, встановили графік. Запрацювали харчоблок та медпункт. По тєліку розповідали приблизно таке, хоча багато каналів цинічно брехали в угоду владі :
http://tsn.ua/video/video-novini/na-hreschatiku-protestuvalniki-zahopili-budivlyu-ministerstva-agrarnoyi-politiki-ukrayini.html
Потім - бац! Звільнити Міністерства в обмін на політв’язнів. Однак наші вважали, що СПЕРШУ ТРЕБА ВИПУСТИТИ В’ЯЗНІВ, а ПОТІМ - Міністерства. Так думали в Спільній Справі, РУН, УНА-УНСО з Миколою Коханівським та багато інших патріотів. До чого доводять такі ігри з ворогом вже переконались? Тим паче, що їх просто звільняли з-під варти, не реабілітуючи та не звільняючи від кримінальної відповідальності, яку їм «шили», а це ДВІ РІЗНИЦІ. Але Рада Майдану так вирішила. Рядовий склад людей, які знаходились в МінАПК, ніхто про це не попередив і 29-го зранку почався якийсь незрозумілий штурм. Я з Тарасом у той час якраз приводили себе в порядок : голились, вмивались після нічного чергування. Аж раптом – ґвалт! Ми думали, що лізуть «тітухани» (а нас вже труїли газом 25-го і «тролили» провладні посіпаки), а виявилося – «Свобода».
Прикол в тому, що з хлопцями, які нас "викурювали" я потім воював в одному окопчику))) Пацани! Мольфарчику, Юрчику, Ромку, Артеме! Всі ми патріоти і більшість з нас пройшли Майдан, АТО і Микола, який вас тоді поливав (а я крутив крани), зараз без ноги, без ступні, яку втратив на цій клятій війні, кавалер ордену «За мужність», як і більшість з вас. Дай Боже, щоб минали нас кулі, і дай щастя нашій землі! Слава Україні!
Одразу після «захоплення» МінАПК, 25-го вночі, коли люди вже повлягались на відпочинок, ми відчули якийсь різкий запах, сірчано-бензиновий якийсь. Хлопці почали шукати епіцентр запаху, який був десь у підвальному приміщені, викликали аварійну службу. Виявилось, що будівля не газифікована. Потім хтось з бувалих зробив припущення, що це якась зараза смердюча, спецдії, диверсійна, з радянських часів. Пізніше трохи знайшли ампули в підвальному приміщенні, вірніше рештки. До ранку провітрювали аж до четвертого поверху – дихати було неможливо. Ще й пару днів запах відчувався. Ясно, диверсанти режиму діяли серед нас або побіля нас. Пізніше, мєнтовські і СБУшні сексоти і «шнирі» постійно тролили нас на барикадах, вдаючи п’яних, закоханих, що заблукали і т.д. Вони задавали провокаційні питання, кривлялись, провокували на нестандартні дії та одкровення, фотографували, одним словом, «відпрацьовували». Наївні. Думали, ми не знаємо, хто вони і навіщо приперлись. Пси оковирні. Зате нас радо вітали іноземці, студенти інших держав. Я пам’ятаю, як мій побратим Артем з Запоріжжя розповідав молодим португальцям про Майдан. У них горіли очі.
Багато хто з хлопців давно пропонував захопити будівлю адмінсуду на Хрещатику, 10. Хай мене вважають екстремістом, ким завгодно, але вибачте, коли знущаються над цілим народом, та ще й рішення про арешти активістів приймають на території нашого Майдану, під час революції, то це, я скажу вам, більше, ніж звичайний геноцид.
Наша барикада на Прорізній… Стратегічно вона мала значний сенс. Адже у разі її захоплення Хрещатик ділився на два сектори і в оточення попадали КМДА з одного боку, а з іншого – сам Майдан. Тому ми укріплювали барикаду, як могли – мішками з піском і снігом, поливали водою в мороз, підпирали всім, що можна було використати.
https://www.youtube.com/watch?v=wF6VJyHmlsk
Оскільки барикада була відкрита, бо народ весь час снував сюди-туди на станцію та зі станції метро «Хрещатик», встановили цілодобову варту. Відпрацьовували і необхідні дії у разі можливого нападу. Коля «Одеса» та я повинні були завалити в лічені секунди прохід і підпалити автошини. Це мало бути так : у проході сторчма стояли два дерев’яних піддони. Покришки, штук по сім висіли в ряд на довгих патиках з кожного боку від проходу. Микола прив’язав до кожного патика шнурівку. Для того, щоб завалити прохід, досить було звалити піддони одне на одного і смикнути за шнурівку, - патик падав разом зі скатами донизу, завалюючи прохід. Поряд стояли каністри з бензином. Хто перший до них діставався, мав облити тим бензином шини, а напарник їх мав підпалити. Крім того, вирішили взяти шефство і над іншою барикадою навпроти, в арці Пасажу, яка була, мабуть, найслабкіша. А на Майдані народ варив борщі та інші страви, рубали запашні дрова, які звозились звідусіль. Всюди видно було купки людей, які грілися біля перекинутих залізних бочок, у яких розводили вогонь. Приємно було відчувати братерство майданівців.
https://www.youtube.com/watch?v=xbOxHp_jOnE
Пам’ятаю «Пекельну кухню» і веселу молодицю, яка роздавала борщі, діда-козака з козацького куреню, з довгими сивими вусами, який приніс до нас в МінАПК здоровенний казан борщу. Нашого, з часником, перцем, засмажкою. А ми їм – хліба, сала, варення, що нанесли нам люди. Дівчатка внизу на вході в МінАПК готували канапки, заварювали чай, робили змерзлим бійцям каву. Ех, як все ж таки було здорово! Коли душа просто радіє за всіх. Можновладцям і бандюганам не знати такого щастя ніколи. Ниці людиська.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677719
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2016
автор: kriwoy