Вже час прокинутись

Вже  час  прокинутись

Якщо  подивишся  на  світ
Із  далечі,  із  висоти  –
Красу,  незрівняну  ні  з  чим,
Земну  красу  побачиш  ти.

Ліси,  неторкані  ніким,
Сади  цвітуть,  зріють  поля,
Річок  дзюрчання,  велич  гір,
Як  скло  прозорі  скрізь  моря…

Душа  радіє  і  співає,
І  хоче  в  неба  синь  летіти.
І  силу  в  тіло  наливає,
І  в  цій  красі,  щоб  жити  й  жити.

…Але  придивишся  на  світ,
Як  тільки  ближче  підійдеш,
Розсунеш  лісове  гілля,
Чи  в  річку  босоніж  зайдеш  –

Все  переміниться  в  душі:
Річки  отруєні  течуть,
Скрізь  скло  лежить,  гниє  метал,
Сміття  людське  і  там,  і  тут.

Брудне  повітря,  смерть  в  воді,
Земля  Чорнобилем  побита.
Безбожність,  гріх....  Чекай  біди!
Байдужістю  людина  вкрита.

Вже  час  прокинутись!  Вже  час!
З  душею,  з  серцем  все  поправим.
Майбутнє  справи  жде  від  нас.
Творить  добро  нас  Бог  направив.

І  вірю,  що  душі  співати,
І  знов  захочеться  летіти,
І  буде  тіло  силу  брати
З  краси,  в  якій  нам  вічно  жити!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677700
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.07.2016
автор: Валерій