Я скоро піду і ти зрозумієш, що нічого не втратила,
Що я лиш мана і надумана тобою примара
І ти відчуєш, що втратою мене була даремно налякана,
Я був у твоєму житті короткочасна, грозова хмара.
Ти враз відчуєш, що повітря має смак.
Воно п’янке і тягуче мов міцний чай
І навкруги роззирнувшись, побачиш знак
Й навік зрозумієш, що надумана твоя печаль.
Ти вільною сягнеш свідомого дна
І сигарета тобі тепер не личить.
Ти забудеш смак дешевого вина,
Тебе твоє життя напевне возвеличить.
Ти вмієш любити й прощати і це основне,
Повірити зможеш в кохання слова.
- Ти знаєш тепер, що розлука тобі принесе,
Я йду, ти повір, що свідома тепер моя голова!
Ти ж не пускаєш мене стоїш на шляху і в думках.
А кажеш усім, що не любиш прощатися довго.
Я надто давно не вживаю елітний віскарь,
Щоб себе відчувати так рідко тривожно.
Можливо це ти, а можливо й віднайдений шанс.
Це вперше коли хтось так вперто не хоче зі мною прощатись.
Я певне розпочну писати свій святковий романс
І замість прощатись напевно зумію зостатись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677686
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2016
автор: Андрій Толіч