[color="#f56200"][b]Давно ми не пили чай з мелісою,
І не забували про всі свої проблеми,
А так дістало все!
Скрізь кохання поеми,
Про біль вже й годі казати,
Краще писати про радість,
Про щастя дитини, силу людину.
Забути назавжди про слабість,
Краще посидіти на ганку,
Як пташки, про ранок щебетати,
А іноді хочеться і помовчати,
Але не в сльозах утопати.[color="#ff3300"][/color]
Дожились звичайної радості бракує!
Новини можна зовсім не включати,
Як жили запряжені в упряжі,
Так і зараз нас можна приручати.[/b]
[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677632
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.07.2016
автор: Женя Смайл