Прибрала мама образ рушником,
Який ночами часто вишивала -
І всіх зігріла нас своїм теплом ,
І єдності усім нам побажала.
В тім рушничку і радість ,і надія,
Переплелося в нім усе життя.
Є в нім і біль , і чиста мрія,
І трепетні людськії почуття.
Коли навчання в школі закінчила,
То пов'язала мама рушником:
"Іди ,дитино, далі й будь щаслива,
До всіх людей іди з добром!
І рушничок оцей хай допоможе
Дорогою життєвою іти ,
Цей скарб душі людської зможе
Тебе духовно піднести!"
Коли вінчання вже прийшла пора,
Під ноги рушничок нам постелили ,
Щоби кохалась пара молода,
Щоб долі наші ся з'єднали.
І рушничок у всякую пору
Нагадує про щастя і любов ,
У свята потішає дітвору,
З ним оживає все немов.
Й коли людськая свічка вже погасне,
Він супроводжуватиме в дорогу,
В те невідоме і в те вічне ,
Жаль виразить і чиюсь тугу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677623
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.07.2016
автор: Haluna2