Пам'ять не минає !
Колись у цій всій суєті зупинишся ти на хвилину,
Й побачиш, поруч всі не ті – не ті, до кого серце лине,
Коли побачиш це усе, про мене ти у мить згадаєш,
Та час так швидкопливно йде, й назад уже не повертає!
Згадаєш ти тоді про нас, про те як ми любили,
Але минув тепер той час, і ми самі це все розбили.
Ти там тепер, де ці усі – які лише шаблони,
А я тебе, шукаю в всіх – хоч тут їх міліони,
Минула злість яка була, та пам'ять не минає,
Й згадаєш ти, як ти кохав, і серце завмирає,
Згадаєш ти, як ми колись, з тобою закохались,
І піднімались душі ввись, коли тілами доторкались.
Згадаєш ти як обіцяв, що все життя кохати будеш,
Згадаєш все як ти казав, і що мене ти не забудеш,
Та все ж не разом ми тепер, самі собі виною,
Пройшов цей час, й тепер вже ми, чужими є з тобою.
Та в пам'яті моїй ти є, хоча ти вже й не поруч,
Та все одно, не можу я, піти і так ліворуч,
Хоч вже нічого й не тримає, не має вже тебе,
І все одно не дозволяє, та пам'ять що в мені живе,
Та треба вже тебе забути, бо це вже все. Кінець!
Але ще й так в душі лунає, минулого життя взірець!
Кушнір Марина
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2016
автор: Кушнір Марина