Пора по карасі.

Пройдемося  із  батьком  по  росі,  спускаємося  в  сутінках  до  ставу,  ловити  окуні  чи  карасі,  після  городу  маємо  по  праву.  Сиджу  на  кладці,  батько  у  човні,  лебідка  пропливла  й  лебеденята,  видніються  мальки  на  глибині,  через  годину  перший  кльов  у  тата!  Захвилювавсь  червоний  поплавок,  підсік  і  ось  в  рибальському  полоні,  хвостом  викручує,  здається  це  линок,  гарненький,  трішки  більше  він  долоні!  У  очереті  зранку  холодок,  ми  наловили  карасів  і  плітки,  не  соромно  нести  такий  садок,  на  три-чотири  буде  сковорідки!  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677529
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.07.2016
автор: Олег Князь