Дорогий моєму серцю і моїй душі. До тебе я була зламана і життя сенсу немало. І ніч і день наче туга за кимось, кого не знаю. Скажи, як далі миритись цій долі? Як недовіряти словам сумної пісні, що так не сміє співати більше в моєму саді соловей.
Я люблю тебе, тільки так, як вмію любити я.
І тому вперше благаю…
Зупини нас.
Зупини себе.
Допоки не пізно.
Мене уже запізно зупиняти. Бо холод і пустота, що так без страху кутали душу, покидають мене з кожним твоїм написаним листом.
Не давай мені марних обіцянок. Заклинаю! Будь чесним з нашою надією.
Бо я - твоя. Твоя до останнього, осіннього подиху. Твоя на всі сім життів. Твій біль. Твій сум. Твій хрест.
О! Скільки в житті я ще буду в тобі?
Мені б хотілось назавжди. Хотілось за край.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677473
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2016
автор: Lesyunya