Вона мовчала вивершено й гордо,
Росла в мовчанні, в тиші чужих снів.
Могла звучати змішаним акордом
Металу міста і живих степів.
Він не мовчав. Він стукав, грюкав, муркав,
Дзвенів палітрою дитячих голосів.
Вона – мов книжка, він – як палітурка.
Вона – це суть у всій Його красі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677463
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2016
автор: Rusya