Виріс син і вирушив в дорогу…
Мати залишилася одна…
З нею залишилися тривоги,
А думки, де східна сторона…
З сином мандрували очі сині,
Хата біла й рідне місто Львів!
Як любив він ніжно Україну,
Як він щастя й спокою хотів!
Тільки впав він раптом...
На донецькім полі,
І прийшли до нього верби та тополі…
І голосить мати в ту тяжку хвилину:
"Сину мій рідненький,сину мій Василю!"
Верби та тополі листям шелестіли...
Із-під Львова пташки рідні прилетіли...
Прикотилось сонце, плаче рідне небо...
Боже, поможи нам у тяжкій потребі...
Можна знищить мозок, розстріляти тіло!
Та не вбити духу й сонця навкруги!
«Слава Україні!» — губи шепотіли...
«Перемога наша! Згинуть вороги!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677401
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2016
автор: Наталія Ярема