Вербова сопілка грає,
Ще й виспівує,
А мені серденько крає,
Сум навіює.
На сопілочці вербовій
Вмів чудово грать
Один добрий мій знайомий.
Пішов воювать,
Захищати землю рідну
Він від ворогів,
Із собою взяв сопілку.
На передовій
У рідкі часи затишшя
Музика лилась,
Радував так побратимів
Вмілий сопілкар.
Ворогів це дратувало,
Викликало лють,
А сопілонька співала,
Цього не забуть.
У святковий день країни -
Незалежності
Зазвучало "Ще не вмерла..."
Й прапор тріпотів
Рідний наш жовтоблакитний,
Біля нього - він,
Вигравав боєць натхненно
України гімн.
Раптом постріл.В саме серце
Куля снайперська.
Підхопили "Ще не вмерла..."
Й мертвого бійця
Побратими музиканта,
А сопілочку
Поряд з ним таки поклали,
Мов подруженьку.
Грай, сопілочко вербова,
Співай-вигравай.
І добро та мир хай знову
Прийдуть в рідний край.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677318
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.07.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський