Політ над тьмою змушує боятись;
Тим паче, в неї часто є удача.
Ти робиш все, чекаючи розплати,
І раптом - смуток, розпач і невдача.
На темних коней ставлять лиш щасливці,
Які темніших іноді збивають,
А білих - надто рідко, навіть принців.
І все ж є гострота зі смаком чаю.
Керманичі пітьмі кидали виклик,
Та іноді живими не вертались.
За воїнів тоді було аж прикро,
Бо всі не розуміли - як це сталось?
Звичайні стріли пробивали тіло,
А вогняні ще й пробивали душу -
Такі закони. І що тільки гріло,
То перемога слабких, але мужніх.
А потім - Vae Victis. Лиця зблякли.
Колись казав один із поводирів:
"Які б у тебе не були вояки -
Без полководця спочивай із миром."
11.07.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677300
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 11.07.2016
автор: Systematic Age