Ну що ж, давай поговоримо, як стихлі люди.
Розтаскаєм по міліметру всі слова двійники.
Ти думаєш я хворію від чужої простуди?
Ні. Насправді в мені віють вічні вітри.
Давай повикидаємо свої душі на переході.
Хай по них пройдуться, їх потопчать, забруднять.
Ти ж розумієш, що і без них ми дорослі
Ми і без нас світові надто байдужі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677272
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2016
автор: Lesyunya