Як смуток охопить Слова не шукаю,
і серце, і душу, я ними керуюсь,
тоді на папір я писати встигаю
все вилити мушу. і вже не дивуюсь.
І час не втрачаю,
і Віри, й Надії,
бо вірю безмежно:
збуваються мрії...
Життя ж бо цікаве, Від Бога нам дане,
єдине, єдине, і мамою, й татом,
таке неповторне і радістю стане,
і дуже красиве. й любов"ю багате.
Бувають невдачі,
та сонце, як зійде,
погане розтане,
в небуття відійде.
А я живу в Мирі, Несуть мені радість,
у затишній хаті, онуки і діти,-
сусіди хороші чарівні, веселі,
і друзів багато. найкращі у світі.
Мені так приємно
з ними спілкуватись,
а вони взаємно
вміють піклуватись.
Такі пречудові Що рано, чи пізно
в них усмішки милі, війна закінчиться,
і я дуже вірю, і Мир все ж настане
що будуть щасливі. в нашій Україні.
Бо ж наша країна,
нам матінка рідна,
вона нам потрібна,
незалежна й вільна.
О т а к і п и ш у я,
п р о в с е у ц і м с в і т і,
і в і р и л а, й в і р ю,
з б у в а ю т ь с я м р і ї!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677213
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 10.07.2016
автор: геометрія