Я знову вдома, я нарешті вдома -
Учора лиш у виріях витала...
Пливе городів середлітня втома,
І вишня дороге намисто вбрала...
Рум'яні мальви у саду за тином
Мовчазно-радо кликали до хати,
Рубіном блиска у росі малина,
Не вийшла тільки мама зустрічати.
Я знову вдома - від землі чужої
Втомилася, хоч не трудила руки...
Я нині тут одна - сама з собою:
Там залишились діти та онуки...
Іду до саду: яблуні вітають,
Старі й сумні, покручено-крислаті,
Ще де-не-де і яблучка спадають,
Аби мене з мандрівки пригощати.
В городі зілля виполю нахабне
І розбуджу занедбану криницю...
Панує понад світом літо звабне,
І сонце у відрі моїм іскриться...
Я знову вдома - прибула здалека:
Жовтіє поле, спіє неба просинь...
Піду до річки - привітать лелеку,
Стрічатиму небавом в гості Осінь...
Світлана Імашева
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677146
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.07.2016
автор: Світла (Імашева Світлана)