як би вітер приглушити
у воронці грудного кашлю
і ходити лататтям срібним
місячним
вирости дубом велетом
атлантом небо тримати
вертіти на пальці планету
якби ж то
а так лиш цвяшок у кишені
дріб'язковий набір нормативів
і не дубом же став а дубовим
дермантиновим
а од вітру забрав прозорість
злився кольором в натовпі човгаючи
небо впало важкими смогами
на очі
якби вітер зайняти в голови
коромислами вибрати твань
по лататтю б іти невагомими
в теплий край
де атлантів плечиста впевненість
горизонту здіймає вуаль
ти здивуєшся що у космосі
хтось на тебе давно чекає
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677034
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.07.2016
автор: Андрій Люпин