Я пам'ятаю пізня це була година,
А я був п'яний як якась тварина,
Мабуть то все того вина провина,
А може зовсім інша то була причина,
Що запам'яталася мені хвилина,
Коли одна з компанії дівчина -
Назвалась ім'ям Валентина.
На моїй пам'яті, з таким ім'ям
вона єдина.
Невже торкнувся я руками того,
що зветься "днина"?
Ні? То поясніть тоді чому
в моїх руках оця перлина?
Чому із нею почуттів,
що є вершин вершина,
І в серці не стиха
кіношна стрілянина ?
Чи є від цього хоч якась вакцина ?
І щось і з того не спокійно,
Що обіймаєш ти мене надійно,
І так по-звичному, граційно,
А очі щиро поглядають, емоційно.
Я бачу як тобі зі мною файно,
Немов я став твоє майно,
Що зачекалось якось тайно.
А все це почуття амурне,
Богемне і безумне,
Його скінчити діло не розумне,
Бо дуже вже приємно,
Коли це все взаємно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2016
автор: Makkilan