На ранок,
доки всі сплять,
Я прийду до тебе на вулицю.
І дивитися буду на вікна сполохані,
Що ніби зорі спалахують
В поперек усього.
Навіть у відсутності місячних променів,
В поперек сумнівів,
В поперек снів твоїх і заборон.
Навіть в поперек заборон.
А сьогодні буде не сонячно,
Доволі похмуро та і настільки,
Що з досвідом можу сказати, що піде холодний дощ.
Невеликий, напевно, довірюся як і раніше для ворона,
Чорного ніби ця ніч що потроху стає світанком,
Добре що навіть у поперек всіх забобон, заборон,
вже поволі спалахують вікна сполохані,
й люди які вже прокинулись
кволо на кухню бредуть ніби роботи,
Сонні та невдоволені ,
Ніби ніччю цією спотворені,
В поперек мрій моїх і заборон.
Ось вже скоро і в тебе відкриються вікна.
І спальні просторі
Наповняться свіжим повітрям,
наповняться запахом вітру з дощем.
Тільки з них ти мене не побачиш,
Ми із вороном підемо в ранок і ніби туманом
Дорога скулить як покинуте цуценя.
Щоби все що в вікні не побачене,
Лишилось в пам’яті як все пробачене,
Щоби тліло туманом усе -
що святе нам і не святе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2016
автор: Віктор Непомнящий