Маленька Рибка в озері жила. Там добре їй було.
Бо ж плавай, скільки хочеш!
Росла собі. Безпечною була. Вже й виросла, хоч
народилась ніби вчора. І трапилася з нею тут пригода.
Якось побачила Рибонька ота красеня-Лебедя,
що плавав недалечко. Ох і красивим Лебідь був!
Забилося частіш сердечко... Весь білий-білий,
мов хмарина. Захвилювалась Рибонька-дівчина.
У душу їй запав той Лебідь Білий. Такий вже серцю
її милий!
І подружилась з Лебедем вона... І закохалась.
З ним часто-часто зустрічалась. І він все ближче
підпливати став, і біля берега її чекав.
То ж Рибонька все линула до нього, до Лебедя свого.
Раділа... А він пишніше розкривав, глянь, крила.
І голову тримав так гордовито!
І був той Лебідь Білий - сильний! А був той Лебідь
Білий - вільний! Летів, коли й куди захоче. Мав - волю!
Не знала Рибонька ота, що має іншу долю...
Отак буває у житті. Про це усім би знати. Хтось
тільки плавати навчивсь, а інший - вміє ще й літати.
Отак буває у житті. Буває... Та тільки чула я, що
Рибоньку оту той Лебідь Білий і взимку не лишає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676964
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2016
автор: Надія Башинська