1.Доле моя, незрадлива,
Подруго вірна моя,
В світ повела, ніби в диво,
Стежку барвінок встеляв.
Там непорочна і мила
Рідна моя сторона
Піснею в серці зродилась,
Ніжно заграла струна.
[b]Приспів:[/b]
Там мої будні і свята,
Там мій початок путі,
Там стала я на крилята,
Вперше кохала в житті.
Стежкою слалася доля,
Зелень стрічалась густа,
Та найтепліше удома,
Там, де матусі уста.
2.Пісне моя, посивіла,
Ти найдорожча мені,
Спогади казкою віють,
Мріють, мов сон, вдалині.
І оживає там хата
Й рідне до болю село,
Синій барвінок і м’ята,
Все, що давно відбулось.
[b]Приспів. (Той же).[/b]
3.Доле моя, незрадлива,
В тиші розвій мені сум,
Спогади ніжно-вразливі
Вип’ю, мов чисту росу,
Й знову подякую долі,
Краю, де мала зростать.
Так, найтепліше удома,
Там де матусі уста.
[b]Приспів. (Той же).[/b]
14.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676941
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.07.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)