Пам'ятаючи тебе,не пам'ятати,
не забувши забувати...
Наталка Поклад.
Невже колись у лабіринті днів
Ім'я твоє забуду й не згадаю,
І серце втомлено самотній спів
Все до ковточка вип'є,все до краю.
Для пам'яті закони є свої,
Нам їх не перекреслить,не здолати,
Окови душ тяжкі на цій землі,
Зрадливе щастя вимагає плати.
Є крик безмов'я і є відчай слів,
не віримо,але шукаєм раю...
Невже колись у лабіринті днів
Ім'я твоє забуду й не згадаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676921
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 08.07.2016
автор: Вікторія Коваленко