Так довго чекаю перерви
перЕвести подих нарешті
ох,тихо.мені б твої нерви
сьогодні вдягнусь у мережку.
Просвічує батік горбинки
багряно-рожеві цятки,
здуваю із тебе пилинки,
а ти забиваєш цвяхи.
Не смішно і зовсім все ж швидко
з'явилася хтивість в очах,
тягнешся до сонця,о квітко!-
шукаєш відбитки по інших ліжках.
Не треба ні слів,а ні речень,
сама я пісняр іще той.
сама по собі небезпечна,
сама в котловані одною ногой.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2016
автор: Звична