Нарешті згасив дощ тривогу,
Полегшало всім і мені.
І хочеться вірить в свободу,
І жить, як в казковому сні.
І стало чудово навколо,
Поля ожили і степи,
Усе навкруги загадкове,
Як в чистому небі зірки.
Природі я дякую й Богу:
За ранки і дні золоті,
За вмиті садки і діброви,
За ночі спокійні й ясні.
А ще: за росу й прохолоду,
За теплі і сонячні дні,
За дощ, за любов, за турботу
До всього земного й землі.
За пташку, що зводить гніздечко,
І в лузі траву запашну,
За квіти земні і листочки,
За лагідність їх і красу.
За воду в річках пречудову
І небо вгорі голубе,..
Я вірю у Бога й Природу,
Хай все розквітає земне.
За верби, ставки і калину,
За чисте кохання земне,
За вірну надійну людину,
Яка розуміє мене.
Мені все земне небайдуже,
Твоє і його, і моє.
Трудитися треба всім дуже,
Щоб все збереглося земне...
07. 07. 2003р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676610
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 07.07.2016
автор: геометрія