Я знову думаю про себе
Моє его не знає меж
Все навколо поглинає
Зі швидкістю лісних пожеж
Ненаситне наче море
В найлютіший нічний шторм
І жорстокіше за звіра
Що шука собі прокорм
Воно веде мене в пустелю
Найпотаємніших бажань
Відкриває двері склепу
Царства зради і вагань
В тому царстві біль і холод
Про мораль не чув ніхто
І хоч раз ти скажеш досить
Кров проллється мов вино
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676538
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.07.2016
автор: Maluho Maray