Бринить сльоза на зблідлому лиці...
І шибку пестить соковитий дощ.
Аркуш паперу ніжу у руці...
Даремно не повірила а прогноз.
Стікають краплі, холодом сповиті.
Не потішають кава й нікотин.
Слова тікають, не діждавши миті...
І ти стоїш на вулиці один.
...Такий серйозний, видний, показовий.
Оком кинь - і серце защемить.
Волосся темне, погляд - гоноровий...
Такий не любить і не годен полюбить.
А я любила, мліла, помирала.
Вірила в правду, - то ж була брехня!..
Зрадлива кішка кігті увіпхала -
Попала в серце. Та нехай, дарма...
Колись пробачу. Може посміюся?
Може забуду, - навіть не згадаю?
Але ніколи більш не повернуся!
Хоча страждаю... Чуєш, Я - страждаю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676519
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2016
автор: LenkoBurush