Виходжу тихо на бульвар,
Ще сонечко не встало,
Лунає чую кар та кар,
Так вороння вітало
Цей літній ранок, що настав,
І вітер що тихенько
Зелене листя рахував
Й затих чомусь скоренько.
Зійшло бо сонце й світ затих
І зникла прохолода,
Веселкою заграв квітник
Й радіти є нагода.
Що різнокольоровий світ
Прокинувся й пульсує,
Як це було мільйони літ
І все живе годує.
Цей ранок душу освіжив,
Життю радіти маю,
Повітря прохолодне пив
Немов дарунок раю.
05.07.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676386
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.07.2016
автор: Георгій Грищенко