Хотіла втішити тебе дощем -
Розкішним ливнем!
Ти втомлено зітхнув. Як жаль...
Ти не очікував на зливу.
Глибоким небом у твої очі задивилася,
Ніжністю і ласкою розраяти хотіла -
Ти одмахнувсь від мене:
"Хай згодом... якось, мила".
Надію довго я плекала. Тоді...
Сумним листком до ніг твоїх упала.
І сподівалася, що ти мене угледиш
Й ту давню осінь пригадаєш,
Коли у золоті моїх очей
Ти ледве спокою не втратив,
Заледве розум не згубив!
"Дружино люба, я стомився.
Лягаймо спати. Мені удосвіта вставати", -
Крізь сон прошепотів ти.
Солодких снів, коханий муже,
Зорею ясною у приголів"я твого
Тихо зляжу я...
03.05.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2016
автор: Красуля