Ми з вами звикли навіть до війни,
Не дивлячись на всі тарифи й ціни,
Сприймаєм, як належне, факти дня,
Нас не лякають з телевізора руїни.
Там на Донбасі десь - горить земля,
А в нас гучні гуляються весілля,
там молоде загинуло життя,
А тут не знають де справлять застілля.
Ми з вами стали гірші за вовків,
Тому що вовк в біді свого не кине.
Ми не народ, ми просто зграя псів-
Живе сильніший, а хто слабший гине.
Ми не народ, в нас єдності нема,
Для нас прислів"я рідне - Хата скраю.
Тому на сході до цих пір війна
І наших там синів й братів вбивають.
А ви, "шановний" пане президент,
Не боїтесь вдавитись шоколадом?
Ви на футболі скачете як лось,
А наших хлопців добивають градом.
Невже ви не задумались про те,
Що і до вас за все прийде розплата ?!
Ви Україну затоптали у багно,
А це свята земля - не можна зневажати.
Вставайте люди! Не сидіть в ярмі !
Бо у ярмі народяться й онуки,
Вже стільки нас загинуло усіх,
Що вже, здається, гірше і не буде.
Нам вигнати б з країни москаля,
А разом з ним ще і верховну раду -
Так гнати, як паршивого кота,
А потім всіх втопити шоколадом.
3.07.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676318
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.07.2016
автор: іванесса