Роки горнули сторінки життя,
Неначе мати до грудей дитину,
І спало ніжно молоде дитя,
Запхавши руки в батькову чуприну.
Тумани за вікном збігали вниз,
Ридали роси дрібною сльозою.
Туман горів, немов гарючий хмиз,
Що накривав кохання з головою.
Між черешень мовчав зелений лист,
Ридали білі кладки й перелази,
А соловей творив чарівний міст,
Що змінював приємне із образи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676269
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.07.2016
автор: Віталій Назарук