Театр одного актора.
Валентина Малишко.
Пробач мені
За сказані слова,
Які так легко
Обпікали душу.
Вони були,
Як вража тятива,
І вміли спокій
Миттю твій порушить.
Моя краса,
Магічна і лиха,
Для тебе стала
Каменем урази.
На сцені ми!
Не бійсь мого гріха.
Хтось повелитель
Або просто блазень.
Ввійди у роль!
Артистами стають.
Я вже не зможу
Без овацій,гриму!
Ніхто не зна,
Куди веде ця путь,
Де будуть лаври
І у чому стимул.
...А потім враз
Скінчиться маскарад,
Впаде безжально
Непотрібна маска...
Не треба сліз.
Ми створені для втрат.
Ти перемога.
І моя поразка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676106
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.07.2016
автор: Вікторія Коваленко